Кремлівське вторгнення в Україну в історіях російських солдат та офіцерів
09 Вер 2019

У минулому році на запрошення Української Гельсінської спілки з прав людини ми з колегами з Міжнародного центру дослідження проблем безпеки були запрошені в якості співавторів для підготовки звіту про участь російських військових та громадян у війні на Донбасі.

В звіті було зібрано інформацію з відкритих джерел про участь у війні на Донбасі як російської регулярної армії, так і приватних військових компаній з території Росії. Весь звіт можна знайти у відкритому доступі - https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2018/05/Vijskova-pidtrymka-zvit-dlya-sajtu1.pdf

На відміну від звіту, цей матеріал пропонує лише інформацію про участь у війні в Україні російських регулярних військових та офіцерів.

У підготовці цього матеріалу використовувалися лише відкриті джерела, які кожен може самостійно перевірити та підтвердити або заперечити наведені висновки. Основними джерелами інформації були:

- зібрані іншими дослідниками, в першу чергу волонтерами міжнародної спільноти InformNapalm та авторами блогу «sled_vzayt» фотографії та відеозаписи з сторінок російських військових в соціальних мережах;

-  публікації в російських ЗМІ;

-  відео допитів полонених російських солдат та найманців з сайту Служби безпеки України;

- перехопленні українськими спецслужбами записи телефонних розмов між сепаратистами та російськими військовими;

-  дослідження міжнародних експертів та журналістів;

- офіційні дані Генерального штабу України.

При написанні звіиу ми дотримувалися правила, яке полягало в тому, щоб перш ніж робити висновки, потрібно враховувати інформацію з різних незалежних одне від одного джерел.

Метою звіту було по-перше зібрати інформацію для подання до Міжнародного кримінального суду позову про визнання визначальної ролі Російської Федерації у розпалюванні війни на Донбасі. Ми впевнені у тому, що кожен злочин агресора та окупанта має бути задокументований і доведений до суспільства та міжнародної спільноти.

По друге, Кремль до сих пір заперечує участь російських регулярних військових на Донбасі. Якщо у випадку з Кримом, Кремлю знадобилося лише рік, щоб пройти шлях від заперечення до повного визнання участі російської армії у окупації, то з Донбасом поки що зберігається позиція заперечення.

Чотири етапи визнання своєї провини

Приклад з окупацією Крима.

Етап 1. Нас там немає. Кремль заперечує будь-яку участь регулярних військових в окупації Криму.

Етап 2. Ми там є але лише спостерігаємо. Кремль визнає військову присутність але заперечує активну участь у діях в Криму.

Етап 3. Ми там є та активно приймаємо участь, але це не спланована операція, а захист місцевого населення. Кремль визнає свої дії, але не визнає їхню спланованість та підготовку операції заздалегідь.

Етап 4. Ми там є, це наша армія і це спланована операція. Кремль визнає, що операція з окупації Криму була спланована та керувалася напряму.

У випадку з Донбасом, до визнання своєї участі Кремлю ще далеко. Тому цей і аналогічні звіті мають якщо не змусити Кремль визнати свою провину, то донести до нього інформацію про те, що світові все добре відомо.

Джерела

Найповнішою базою даних про участь регулярних військ РФ на Донбасі є дослідження “Російська армія в Україні. Інциденти та номери частин” від міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm (https://informnapalm.org/ua/volontery-opublikuvaly-masshtabnu-interaktyvnuyu-bazu-danyh-rosijskoyi-agresiyi/). За період з лютого 2014 по червень 2017 року волонтери спільноти зафіксували 193 інциденти участі російських регулярних військових у війні на Донбасі. Всього волонтери спільноти ідентифікували військових з 83 підрозділів та військових частин Збройних сил РФ, які брали участь у бойових діях на Донбасі.

Найбільше було виявлено військовослужбовців мотострілецьких військ (25%), повітряно-десантних військ (14%), артилерійських військ (12%) та військ спеціального призначення (12%).

Для участі у війні на Донбасі серед інших залучався також особовий склад частин та підрозділів, розташованих в окупованому Криму, Курильських островів, Абхазії, Південної Осетії, Таджикистану, Придністров’я.

Історія російських солдат на Донбасі

Це фотографії двох солдатів армії РФ Олександр Воронов та Армен Давотян, обидва контрактники 9-ї окремої Вісленської мотострілецької бригади зі складу 20 армії Західного військового округу. Олександр був командиром відділення розвідки. Обидва загинули 14 липня 2014 року. Хоча спочатку керівництво військової частини заперечувало втрати, потім їх визнали але пояснили тим, що обидва контрактники були вбиті захищаючи мирних мешканців на російській території.

Однак бабуся Олександра звернулася до суду з вимогою про матеріальну компенсацію за незаконне відправлення онука на війну в Україну. Саме пояснювальна частина рішення суду містить інформацію, яка фактично визнає участь двох загиблих військових у війні на Донбасі. У тексті судового рішення зазначено, що обидва військових у складі «батальйоно-тактичної групи» знаходилися на території РФ на спостережному пункті. Їх з території Тарасівського плодопитомнику атакувала група українських військових з використанням «стрілецької зброї та ручних гранат».

Справа в тому, що зазначений Тарасівський плодопитомник знаходиться біля населеного пункту Весела Тарасівка, поблизу Луганська.

Це більше ніж 50 км від кордону з Росією. Тобто або російських суд своїм рішенням визнав, що українські військові є надлюдьми і можуть поцілити в солдата зі зброї та ручною гранатою на відстань в 50 кілометрів, або ж що і Воронов і Давотян були вбиті на території України. Додатковим свідченням цього став допит полоненого солдата строкової служби 23-ї окремої мотострілецької бригади Андрія Балабанова, свідчення кого є у відкритому доступі.

До речі суд так і не задовільнив позов бабусі Олександра Воронова і в надані матеріальної компенсації їй було відмовлено через те, що суд не вбачає нічого незаконного у діях командування частини.

Крім російських судів, участь російських військових у війні на Донбасі підтверджували також і російські офіційні ЗМІ. Наприклад ця історія про двох російських контрактників Талгата Таукова, десантника 234-го дшп (76 дшд) та Нуржана Дюсебаева, зв’язківця з 2-ї мотострілецької Таманської дивізії.

Це фото з репортажу у місцевій газеті «Кізільській вісник», за 2016 рік. У новині інформація про святкування дня захисника вітчизни. Серед іншого є згадка про нагородження місцевим військовим комісаром медалями «За бойові відзнаки» цих двох чоловіків за те, що вони «успели отличиться» в Україні. Пізніше новину з сайту видалили але її можна знайти в архіві.

А це історія Павла Останіна. Він – сержант 45-ї окремої бригади спеціального призначення, яка дислокується у Кубінці (Московська область). 20 лютого 2015 року секретним наказом Путіна отримав звання Героя Росії. І все б нічого, але у місцевих журналістів не вистачило терпіння аби не натякнути, за що саме цей сержант став героєм. У статті місцевого видання «Местное время» про надання Останіну звання почесного громадянина міста Лисьва журналісти написали, що зірка героя стала нагородою «за спецоперацию в некогда братской юго-западной республике».

Не тільки регіональні, але і центральні російські ЗМІ публікували інформацію про участь російських солдатів у війні з Україною. Ці двоє – це Ахметов Руслан и Ільмітов Арсеній військовослужбовці 31-ї окремою десантно-штурмової бригади (Ульяновськ). Вони потрапили в полон до солдат української 93-ї бригади в околицях Іловайську в 2014 році.

В полоні вони розповіли про те, що були зняти з місця дислокації та відправлені у складі підрозділу до кордону з Україною, а звідти у повному бойовому складі зі зброєю та технікою колоною в Україну. Обох пізніше обміняли на українських полонених. Та після повернення до Росії Ахметов та Ільмітов зникли. Російські опозиційні ЗМІ почали публікувати припущення, що військових або заарештували або вбили, щоб приховати сліди участі Росі у війні. Щоб розвіяти ці підозри, пропагандистський канал LifeNews зняв сюжет про Ахметова та Ільмітова, які готуються до складання іспитів на військові базі в Уляновську. Цим самим вони підтвердили, що на час полону були діючими військовослужбовцями ЗС РФ.

Соцмережі були на початку війни одним з головних джерел інформації про присутність Росії на Донбасі. Російські військові не соромилися публікувати свої фото з України, додавали пафосні статуси на сторінки та всіляко підкреслювали, що вони присутні та ведуть війну з українцями.

Наприклад історія Олексія Степчука. Влітку 2014 року він був контрактником 8-ї окремої мотострілецької бригади (Чеченська республіка).  

Влітку 2014 року він сфотографувався на фоні вивіски управління соцзахисту міста Краснодону. Це українське місто на кордоні з Росією має важливе стратегічне значення для забезпечення російської присутності на Донбасі. Саме через Краснодон проходять головні маршрути постачання в Україну зброї, солдат та техніки з Росії.

На цих фото Степчук демонструє сучасний російський 12,7 мм снайперський комплекс 6С8 який був прийнятий на озброєння лише в 2013 році.  А тут він з 9-мм снайперською гвинтівкою ВСС «Вінотрез». Її немає на озброєнні ЗС України. Ці фото не лише доказ присутності російських військових в Україні але і російського озброєння.

Покази полонених російських солдат і офіцерів

Для цього дослідження ми проаналізували 16 відеозаписів допиту полонених російських військових, опублікованих на офіційному каналі Служби безпеки України (https://www.youtube.com/channel/UCRxyjhmvBewJIRb2yku5EuQ)

Російські солдати і офіцери по різному потрапляли в полон. Дехто в результаті бойових зіткнень, дехто випадково, а дехто за умов, в реальність яких важко повірити.

Свідчення полонених 331-го парашутно-десантного полку 98 повітряно-десантної дивізії (Кострома) Збройних Сил Російської Федерації, яких взяли в полон під Іловайськом, дають багато інформації про те, як саме російські війська відправлялися в Україну. За даними полонених, офіційно вони направлялися на військові навчання. Але вже на кордоні з Україною їм була надана бойова військова техніка, з повними боєкомплектами. Офіцери забирали у всіх, кого відправляли «на марш» в Україну документи. Номерні та серійні знаки з техніки та озброєння були збиті або зафарбовані. Солдати розуміли те, що вони на війні лише після зіткнення з українськими регулярними силами.

Ці ж самі свідчення про «марш» надають і полонені інших двох підрозділів – 6-ї окремої танкової бригади та 31-ї окремої десантно-штурмової бригади. Солдати потрапили в полон під час зіткнення з добровольцями батальйону «Донбас», які проривалися з оточення в Іловайську.

Це полонені спецпризначенці ГРУ капітан Єрофєєв та сержант Олександров з 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення (Тольяті). Вони потрапили в полон в 2015 році під час бою в Луганській області.

 

В своїх свідченнях вони розповідають, що були відправлені в складі цілого батальйону бригади в Луганськ для проведення розвідувально-диверсійних операцій. Всього близько 220 військовослужбовців з озброєнням та технікою. Відео допиту Єрофєєва – Олександрова змусило Путіна визнати факт присутності російських кадрових військовослужбовців на Донбасі які «займаються там вирішенням певних питань у тому числі і в військовій сфері».

Про іншу логістику відправки російських військових на Донбас розповів Віктор Агєєв, контрактник 22-ї окремої бригади спеціального призначення (Ростовська область). Його взяли в полон в 2017 році в ході бойового зіткнення. На допиті він розповів про те, що після підписання контракту з військовою частиною в Ростові був наказом відправлений проходити службу на територію України, у склад  4-ї бригаді 2 корпусу «ЛНР». Разом з ним були інші російські контрактники, яких так само відправили служити не у частини на території Росії, а до України.

Про російських офіцерів на Донбасі розповів Владимир Старков, полонений майор ЗС РФ, якого після підписання нового контракту відправили в Україну. Він займав посаду радника - начальника служби озброєння 5-ї окремої бригади (командир – Тихонов Михайло) 1-го корпусу «ДНР». В липні 2015 року Старков на автомобілі з боєприпасами заблукав та заїхав на блокпост українських військових де був захоплений в полон. Під час допиту він детально описав роль російських офіцерів в лавах сепаратистів та механізм вербування російських офіцерів на Донбас.

Зі свідчень Старкова стало відомо, що в структурі збройних сил сепаратистів з рівня батальйону/дивізіону і до рівня корпусу посади командира підрозділу, начальника штабу та заступника командира по озброєнню займають російські кадрові офіцери. Їх відправляють за контрактом строком на один рік через спеціально створене 12 командування резерву Південного військового округу ЗС РФ (Новочеркаськ, Ростовська область, в\ч 89462). Всі офіцери по приїзду в Україну отримують фальшиві документи на вигадані прізвища для приховування своєї присутності.

Деякі російські солдати потрапляли в полон за досить дивних обставин. Контрактник 9-ї окремої мотострілецької бригади Збройних Сил Російської Федерації Петро Хохлов потрапив в полон влітку 2014 року в боях в Луганській області. За його словами, підрозділ, в якому служив Хохлов, тривалий час перебував на кордоні з Україною де займався  підготовкою відправки в Україну російської військової техніки через населений пункт Донецьк (РФ). Там Хохлов дізнався про те, що сепаратисти багато платять найманцям з числа російських солдатів та з колего вирішив самовільно залишити частину, аби приєднатися до підрозділу сепаратистів. Після перетину кордону з Україною, він був захоплений в полон сепаратистами, які тримали його під вартою в населеному пункті Новосвітловка, Луганської області. Як раз в той час україснські військові почали операцію зі звільнення цього населеного пункту. Хохлова з колегою сепаратисти звільнили та відправили зі зброєю обороняти Новосвітлівку, де його і взяли в полон українці. Його вдруге посадили під варту в тому самому населеному пункті. Там приміщення, де Хохлова тримали, сепаратисти кілька разів обстріляли з техніки, яку Хохлов відправляв за кілька днів до того в Україну. Ось така доля.

Ще більш фантастичною видається історія братів Барсукових. Обох заарештували українські прикордонники осінню 2015 року.

Молодший брат – Віктор є контрактником 6-ї окремої танкової бригади ЗС РФ. На вихідні він вирішив поїхати додому та залишив свою частину. По дорозі додому, вони вирішили придбати поросят. Через те, що поросята дешевші в Україні, Барсукови вирішили незаконно перетнути кордон з Україною та відвідати ринок в населеному пункті Мілове. Там їх, одягнених в військову російську форму і заарештували.

Російська армія та тероризм

Окремою темою, яка привертає увагу нашого аналітичного центру є участь збройний сил РФ та російських спецпризначенців в терористичній діяльності на території України. Більш детально про причетність Росії до тероризму в Україні читайте в окремому дослідженні - http://www.ircsp.org/terorizm-yak-instrument-v-arsenali-rosii-v-protistoyanni-z-ukrainoyu/

Тут ми лише торкнемося окремих доказів причетності російських солдат та офіцерів до підготовки та скоєння терористичних атак в Україні.

Росія готувала терористів, які згодом скоювали атаки та були заарештовані на території України. За даними допиту члена терористичної групи «Харківські партизани», він разом з 5 членами руху «Антимайдан» в 2014 році були відправлені до військового табору в Білгородській області, де під керівництвом російських військових проходили терористично-диверсійну підготовку. Згодом вони були направленні в Україну для скоєння терактів. «Харківські партизани» - це самоназва терористичної групи, яка діяла в Україні з 2014 по 2015 роки. Група складалася як мінімум з 9 осіб Всі були прихильниками «Антимайдану». На рахунку терористичної групи як мінімум 7 терактів, у тому числі підрив комунікацій ДП "Завод ім. В. О. Малишева" та розважального закладу "Британія", вибухи поблизу Лозівського військкомату і у рок-пабі "Стіна" на вул. Римарській та інше. Найкривавішим став теракт 22 лютого 2015 року в Харкові в результаті якого загинуло 4 та отримали поранення 11 учасників мирного маршу.

Інший терорист, який організував та скоїв підрив автомобіля в Одесі  24 липня 2017 року в ході допиту зізнається, що він разом з подільником проходили спеціальну підготовку у військовому таборі вже Ростовській області.

Російські військові не тільки готували терористів, але і самі планували і керували терактами на території України.

13 січня 2015 року, о 14:25 хвилин на трасі біля міста Волноваха було обстріляно автобус з цивільним населенням. І час і місце обстрілу свідчили про намір терористів завдати якомога більше руйнувань та жертв саме серед цивільних, які активно користуються цією трасою. Тоді загинуло 12 пасажирів автобус та ще 19 цивільних отримали поранення.

За даними перехоплених Службою безпеки України розмов сепаратистів, стало відомо, що загальне керівництво підготовкою та виконанням теракту виконував Анатолій Сінельніков, полковник ЗС РФ. До війни – головний військовий комісар Пензенської області. В 2014 році звільнився зі служби в військкоматі та повернувся в армію в Південний військовий округ. З 2015 року був військовим радником, а фактично – командиром 5-ї бригади «ДНР».

Безпосередню організацію обстрілу на місці координував громадянин України, Юрій Шпаков, так званий військовий комісар ДНР в Докучаєвську.

Офіцер ЗС РФ Максим Власов з 275 самохідно-артилерійського полку 4 танкової дивізії 1 танкової армії ЗС РФ безпосередньо керував обстрілом житлових кварталів Маріуполя 24 січня 2015 року.

Тоді рано вранці, в суботу, коли велика кількість людей йдуть на ринок або відпочивають вдома, дві батареї РСЗО БМ – 21 «Град» зі складу 5-й окремої мотострілецької бригади та 200-й окремої мотострілецької бригади ЗС РФ нанесли удар по будинкам на сході Маріуполя. В результаті обстрілу загинуло 30 людей.  Ще 118 отримали поранення. Пошкоджено 200 будівель.

Крім Маріуполя були обстріляні населені пункти Гнутово та Приморське. Загальне керівництво терактом виконував тоді ще полковник, а зараз генерал-майор, Олександр Цаплюк. До 2014 року він був заступником начальника ракетних військ та артилерії всього Західного військового округу. На Донбас був відправлений в якості радника – фактично командира артилерії всього 1-го корпусу «ДНР». Після теракту був підвищений в званні та зайняв посаду начальника військового учбового закладу в Пензі (філіал Військової академії матеріально-технічного забезпечення ім. Хрульова). Ще один генерал, причетний до теракту генерал-майор Степан Ярощук, на той час начальнику ракетних військ та артилерії Південного ВО ЗС РФ. Він через стаціонарний телефон Міністерства оборони РФ зв’язувався з Цаплюком та координував скоєння теракту.  

Полонені найманці

Про участь Росії в війні на Донбасі свідчать розповіді російських громадян, які в якості добровольців або найманців воювали на боці сепаратистів. Вони по різному потрапляли в України. Дехто, як доброволець, дехто як найманець, а дехто для того, щоб уникнути тюрми.

Цей громадянин РФ – Сергій Запланов, є прихильником партії «Другая Россия». Він прибув в Україну для участі у війні на боці сепаратистів. Був затриманий в травні 2014 року, ще на початку конфлікту.

Ще один політично вмотивований найманець - Дмитро Рассейкін, член російської націонал -соціалістичної організації «Реструкт». В осені 2014 року був завербований ФСБ для роботи в батальйоні «Азов». Його завданням було збирати інформацію про батальйон та скоїти замах на керівництво підрозділу.

Найманцями поневолі були громадяни Росії, які через війну на Донбасі намагалися позбутися тюремного строку.

Руслан Гаджиєв в грудні 2014 року був затриманий ростовською поліцією за водіння в нетверезому стані та підозру у викрадені автомобіля. В СІЗО йому запропонували вирішити справу, за що він мав «допомогти у військовій справі» - помити та полагодити танки, які після зняття з консервації відправлялися на Донбас. Разом з ще 22 заарештованими, Гаджиєв був відправлений до окупованого Красного Луча, де спочатку лагодив російські танки, а після став танкістом. Розповідає про близько 20 російських танків, які він лагодив вже на території Донбасу.

 

Владіслав Кондолов з Самари вже мав чотири судимості до того, як йому запропонували поїхати воювати на Донбас. Він звернувся до російських правоохоронців з проханням відновити документи після чергового звільнення з тюрми. Натомість там йому запропонували зробити повністю чисті документи та гроші, якщо він поїде в якості найманця на Донбас.

Олексій Жаріков з міста Орел, який влітку 2014 року приїхав в Україну для участі у війні на боці сепаратистів. Брав участь у боях за Лутугіно та Георгієвку в Луганській області. Потрапив в полон в березні 2015 року. Розповідає про участь регулярних військових, близько 200 бійців псковського десанту, в боях в Луганській області.

Громадянин РФ Черниш Сергій з Єкатеринбургу. Був завербований для підготовки в якості інструктора сепаратистів через те, що мав досвід участі у війні на Кавказі. Розповідає про підготовку, яку сепаратисти проходять в спеціальних таборах в Ростовській області. Також він розповідає про супровід російських спецпризначенців для участі в бойових діях на Донбас.

Російська техніка на Донбасі

Російська військова техніка – ще одне свідчення участі Росії у війні з Україною. Величезну базу фактів наявності російських танків, бойових машин та зброї зібрали українські дослідники з InformNapalm, sled-vzayt та Askai (@askai707). Всього вони виявили як мінімум 50 типів російської техніки, яка в різний час була присутня на Донбасі.

Також доказу присутності російської техніки на Донбасі неодноразово наводили в своїх звітах спеціалісти моніторингової місії ОБСЄ. В квітні цього року вони опублікували знімок з беспілотника, на якому було виявлено сучасні російські комплекси автоматизованої станції перешкод Р-330Ж “Житель” (на озброєні з 2008 року) та радіоелектронної боротьби “Тірада-2” (на озброєння планується поставити з 2019 року).

В іншому звіті СММ ОБСЄ в Україні за 28 липня 2018 року вказано, що беспілотник моніторингової місії зафіксував присутність одразу чотирьох різних систем радіоелектронної боротьби біля н. п. Чорнухине (64 км на південний захід від Луганська), а саме:

  •  РБ341В «Леєр-3». Перші моделі цього комплексу надійшли в війська РФ ще в 2015 році. Призначений для придушення мобільного зв’язку, виявлення мобільних пристроїв та точок зв’язку та передачі координатів артилерії. В Україні не виробляється.
  • 1Л269 «Красуха2». Призначений для протидії радіолокаційним станціям противника. В армії Росії з 2014 року. В Україні не виробляється.
  • РБ109A «Биліна». Призначення – виявлення та вплив на систему зв’язку противника та захист від подібного впливу власних сил. Вперше були випробуванні в 2017 році в ході військових навчань «Захід2017».
  • комплекс боротьби з беспілотниками противника «Репелент1».

 

Це фотографії сепаратистів на фоні російського самохідного зенітно-ракетно-гарматного комплексу «Панцир – С1». Призначення цього комплексу прикриття від нападів на невеликі об’єкти з повітря. Здатен вражати ціль на висоті від 0 метрів до 15 км та на відстані від 200 метрів до 20 км. На озброєння був прийнятий й в 2012 році. Модифікація триває. В Україні відсутній. 

Танк Т-72 Б3 - одна з найновіших версій основного бойового танка на озброєнні армії РФ.  Виробник – «Уралвагонзавод». Хоча танки Т-72 перший версій ще зустрічаються в Україні як спадок від СРСР, ця нова модифікація ніколи не була в ЗС України, не поставлялася та не куплялася у Росії. Основними зовнішніми елементами, за якими можна визначити що перед вами саме ця версія танку є по перше приціл на башті танку Сосна-У, паралельний замість традиційного послідовного шарніру на траках, стійка датчику вітру та система додаткового динамічного захисту «Контакт – 5». Т-72Б3 було прийнято на озброєння ЗС РФ в 2011 році. В першу чергу постачається на озброєння в Західний військовий округ в 1-у танкову армію та 20-ту загальну військову армію, та Південний ВО – 8 загальну військову армію.

Російські журналісти своїми репортажами довели участь цих танків у війні на Донбасі. Роблячи репортажі про Іловайськ та Дебальцево, вони публікували відео з підпитими танками Т-72Б3, зображаючи їх такни ЗС України. В одному випадку, в репортажі про захоплений сепаратистами в Іловайську танк Т-72Б3 з характерними для військової техніки ЗСУ відмітками (дві білих полоси), журналісти наводили версії чеського походження цього танку. Насправді цей танк в боях під Іловайськом спочатку захопили українські військові, а після, вже під час виходу з оточення, втратили його.

На другому прикладі Т-72Б3 взагалі зберіг характерні для російської техніки на Донбасі відмітки у вигляді білого кола.

На Донбасі танки Т-72Б3 крім 6 танкової бригади використовували також підрозділи 200-ї окремої мотострілецької бригади та 17 - ї окремої мотострілецької бригади.

Був помічений на Донбасі і танк Т-90 - предмет гордості російського військпрому. На цих фото сепаратисти сфотографовані на фоні танку Т-90. Характерною особливості цієї модифікації танку Т-72 є два інфрачервоних ліхтаря на башті. Серед сепаратистів можна чітко розрізнити Андрія Марочка, офіційного спікера “народної міліції” ЛНР. З цієї фотографії можна зробити припущення, що або Марочко з іншими озброєними сепаратистами були на території Росії, або ж танки Т-90 були в Україні.

На Донбасі також були помічені сучасні бронеавтомобілі армії РФ. В сюжеті пропагандистів про військові навчання в “ЛНР” був продемонстрований бронеавтомобіль БПМ-97 «Постріл». Цей автомобіль в Росії використовується як регулярними військами так і прикордонниками і підрозділами антитерору. Перша партія потрапила в армію ще в 2008 році. В Україні ніколи не вироблявся.

А це вже фото російського багатоцільового броньованого автомобіля “Тигр” в Луганську. Виробляється в Росії з 2005 року.

Не тільки російська техніка засвітилася на Донбасі, але і українська – в Росії.

Це захоплений український БРДМ, який солдати 61-ї окремої мотострілецької бригади привезли в якості трофею на свою базу в м. Печенга Мурманської області.

Журналістські розслідування

Про участь Росії у війні в Україні в різний час робили матеріали такі відомі та авторитетні ЗМІ як Bellingcat, VICE News, The Guardian, New York Times.

 

Висновки

Спираючись на зазначені вище джерела можна зробити висновок про те, що російська регулярна армія РФ була і залишається присутньою на окупованій території України.

Можна виділити кілька форматів цієї присутності:

1. Батальйоно-тактичні групи

За даними українського Генерального штабу відомо про дії на території України за період з літа 2014 по березень 2015 року як мінімум 12 батальйоно-тактичних груп зі складу підрозділів 247-го дшп, 331 пдп, 19 омтбр, 56 одшб, 10, 22, 346 обрсп, 25 опсп, 24 обрсп, 45 орбсп, 20 омсбр, 21 омсбр, 28 омсбр, 32 омсбр,138 омсбр, 200 омсбр,13 танковий полк 4 тд, 104 дшп. Було залучено до 14 дивізіонів реактивної та ствольної артилерії ЗС РФ.

Незалежні експерти зазначають про ще більшу кількість батальйоно-тактичних груп. За даними Міністерства оборони в повній бойовій готовності станом на 2019 рік на кордоні з Україною зосереджено 29 батальйоно-тактичних груп.

2. Окремі підрозділи 

Для виконання бойових завдань в Україну відправляли цілі підрозділи або частини підрозділів. Зі свідченнями капітана Єрофеєва та сержанта Олександрова стало відомо про те, що для виконання розвідувально-диверсійних завдань в Україну було відправлено батальйон 3-ї окремої гвардійської бригади спеціального призначення (Тольяті).

3. Радники

Мережа радників складалася з російський кадрових офіцерів та охоплювала всі шаблі організаційної структури підрозділів та з’єднань сепаратистів. За свідченнями майора Старкова,  радника – заступника командира бригади «ДНР» з озброєння, відомо, що в структурі збройних сил сепаратистів починаючи з рівня батальйону/дивізіону є три радника - офіцери регулярної армії РФ на посадах командира, начальника штабу та заступника по озброєнню.

4. Поповнення в діючі підрозділи

Якщо офіцерів армії РФ використовують як радників, то контрактників відправляють в якості поповнення в діючі підрозділи сепаратистів. За свідченнями Віктора Агєєва, його наказом відправили в Луганськ у відрядження. З ним були інші російські контрактники, який так само відправляли за такою схемою.

Важливо зазначити, що Кремль активно вивчає та враховує досвід, отриманий за рахунок вбивства українців. На базі військових частин, підрозділи яких в складі батальйоно-тактичних груп отримали досвід у війні на Донбасі, утворювалися нові з'єднання.

Так 18-та окрема мотострілецька бригада, бійці якої відмітилися в Криму та на Донбасі в 2016 році було створено 42-га мотострілецьку дивізію (58 армія). В 2016 році на базі 9-ї окремої мотострілецької Вісленської бригади була створена 3 мотострілецька дивізія яка увійшла в складу 20 армії Західного військового округу.

В кінці 2014 року на базі окремого полку спецпризначення була сформована 45-та окремої бригади спеціального призначення, яка дислокується у Кубінці (Московська область).

Презентація доповіді на Європейському Економічному Форумі. 5 вересня 2019 року.

Завантажити презентацію на англійській мові - https://drive.google.com/file/d/1SQLG49Wqb6_tgS_t_IkGy7O9md8o6Caa/view?usp=sharing