Тероризм як інструмент в арсеналі Росії в протистоянні з Україною
04 Квiт 2019

Опубліковано у науковому віснику «Гілея» (№142, 2019 рік)

Починаючи з 2014 року в Україні спостерігається різке зростання кількості терористичної активності. За даними The Institute for Economics and Peace та Global Terrorism Index 2016, в 2015-2016 роках Україна посідала 11 місце в світі за кількістю терористичних інцидентів [9]. Однак причина цього зростання детально не проаналізована. Закритість офіційної інформації про терористичну активність в Україні або її обмежена доступність на рівні публічних заяв відповідальних за протидію тероризму державних структур суттєво ускладнює виявлення причин, закономірностей та особливостей тероризму на території України. Одним із доступних інструментів дослідження проблеми тероризму в Україні є відкриті бази даних, які зберігають інформацію про терористичну активність в світі. Автор в даній роботі робить спробу обґрунтувати на основі аналізу інформації з Global Terrorism Database припущення про те, що головною причиною різкого зростання терористичної активності в Україні після 2014 року є діяльність Російської Федерації та її стратегія по відношенню до України.

У своїй статті для американського журналу Foreign Policy «The New Face of Terrorism in 2019» Віра Міронова наводить, на її погляд, вагомі аргументи на користь дуже сумнівного висновку-заклику: США та Захід мають тісніше співпрацювати з Росією, якщо вони хочуть ефективно боротися з тероризмом. Авторка зазначає, що «США та їх союзникам потрібно визнати, що майбутні атаки (маються на увазі терористичні атаки – О.К.) скоріше за все будуть спрямовані зі Сходу і що немає інших варіантів аніж співпрацювати з Росією та її сусідами для того, щоб зупинити їх» [13]. Заклики до кооперації з Росією в справі боротьби із глобальним тероризмом лунають не тільки на сторінках авторитетних міжнародних видань, а й з вуст депутатів Європарламенту. Так, одним із керівних принципів політики ЄС по відношенню до Росії є вибіркове залучення останньої до вирішення питань зовнішньої політики.

«Не дивлячись на поточну конфронтацію між ЄС та Росією щодо України,  залишається багато сфер, в яких обидві сторони мають спільний інтерес та занепокоєння... В Сирії, Росія та ЄС мають спільну зацікавленість в боротьбі проти ІДІЛ» [14].

Однак зазначені заклики до співпраці з Росією у боротьбі із тероризмом не враховують того факту, що Росія сама активно використовує тероризм у власних інтересах, у тому числі і в якості інструменту в зовнішній політиці та військовому протистоянні. Тероризм по відношенню до інших держав є елементом гібридної стратегії, добре описаної у відомій статті начальника Генштабу РФ Валерія Герасімова. Для Герасімова в сучасному світі «правила війни змінилися…зросла роль невійськових засобів у досягненні політичних та стратегічних цілей, які у кількох випадках за своєю ефективністю значно перевищили силу зброї» [5]. 

Одним із найбільш ефективних видів озброєння, на думку начальника Генштабу РФ, є інформаційні ресурси, які у поєднанні з «військовими засобами прихованого характеру, у тому числі і за допомоги екстремістських та терористичних організацій» дозволяють розхитати ситуації в країні зсередини та позбавити противника «фактичного суверенітету без захоплення території держави» [6].

Як зазначають в доповіді «Chaos as a Strategy: Putins 'Promethean' Gamble» [10] аналітики Center for European Policy Analysis, військово-політичне керівництво Росії розглядає поточну ситуацію в регіоні та світі як протистояння з США та Європою. В цьому протистоянні Росія усвідомлює свою слабкість у разі симетричного протистояння, тому для компенсації йде на свідомий ризик, створюючи ситуацію «хаосу», в якій перемагає той, хто найкраще справляється з нестабільністю та розладом. Щоб полегшити реалізацією цієї стратегії, Росія використовує асиметричні засоби, операції дезінформації, підриву та «політичної війни». Україна з 2014 року стала найбільшим полігоном для випробовування Росією цієї стратегії «хаосу». Одним з ключових інструментів тут, поряд з підтримкою проксі сил (сепаратистів «ДНР/ЛНР»), використанням регулярних збройних сил у прямому протистоянні та підтримкою політичної опозиції, для Росії став тероризм. Для обґрунтування цього твердження автор проаналізував історію тероризму в Україні за період з 1991 по 2017 роки, використовуючи інформацію The Global Terrorism Database.

Для аналізу автор використовує визначення терміну тероризм, наведене в Global Terrorism Database Codebook [8]. В цій роботі тероризм визначається к «загроза чи фактичне використання незаконної сили та насильства з боку недержавного суб'єкта для досягнення політичної, економічної, релігійної або соціальної мети через страх, примус або залякування». Global Terrorism Database надає додаткові критерії для уточнення визначення тероризму та виключення сумнівних інцидентів з досліджень. Щоб уникнути помилок, а саме врахування в дослідженні як терористичних атак таких інцидентів, які насправді є військовими діями, автор використовує три критерії з Додаткового механізму фільтрації, який передбачений в Global Terrorism Database. Усі запитувані дані фільтруються за такими критеріями:

- інцидент повинен бути спрямований на досягнення політичної, економічної, релігійної або соціальної мети;

- необхідно мати свідчення про намір виконавця примушувати, залякувати або вплинути через насилля на більшу аудиторію (або аудиторії), ніж безпосередні жертви нападу;

- інцидент повинен бути поза контекстом законної воєнної діяльності, тобто дія повинна бути поза межами параметрів, дозволених міжнародним гуманітарним правом (зокрема, застереження проти навмисного націлювання на цивільних осіб або некомбітантів).

З дослідження були також виключені усі невдалі атаки. Незважаючи на те, що Global Terrorism Database має можливість виключити всі інциденти, які не «відповідають всім критеріям включення в якості терористичного інциденту» [1], автор свідомо відмовився застосовувати цей фільтр, оскільки відмінність результату пошуку при його використанні складає  лише 6%. Тобто під категорію «сумнівних» підпадає лише 6% (46 атак) від усіх інцидентів в Україні, що не впливає суттєво на кінцевий результат дослідження. В той же час в Global Terrorism Database не наведено достатньо інформації про те, чому саме той чи інший інцидент вважається сумнівним. Отже, враховуючи вище зазначені критерії пошуку, в даному дослідженні автор використовує інформацію про терористичні інциденти в Україні, розуміючи під цим успішний напад недержавного суб'єкта заради досягнення політичної, економічної, релігійної або соціальної мети через страх, примус або залякування, поза контекстом законної воєнної діяльності і спрямований на більшу аудиторію, ніж безпосередні жертви атаки.

Дослідження складається з трьох частин: загальної характеристики тероризму в Україні, співставлення піків тероризму із масштабними військовими операціями в період 2014-2015 років та співставлення динаміки тероризму із масштабними політичними подіями в Україні за період з 1991 по 2014 роки.

Загальна характеристика тероризму в Україні починаючи з 1991 року.

За 27 років незалежності в Україні за результатами аналізу Global Terrorism Database  було скоєно 809 терактів. 85% всіх терактів – за 2014-2015 роки. Всього від тероризму загинуло за період з 1991 по 2017 роки 1124 чоловік, поранення отримали 1246 чоловік. Причому 91% всіх поранених та 95% всіх загиблих – за 2014-2015 роки. 

42% (336 інцидентів) було скоєно проти цивільних та приватної власності. Інфраструктура (транспорт, аеропорти тощо) була другою найбільш часто атакованою ціллю (14% всіх атак з 1991 року). Уряд і бізнес були атаковані в 11% усіх інцидентів кожен. 6% всіх терористичних атак було націлено на поліцію.

Найбільшу кількість терактів за всю історію України скоїли члени так званої «Донецької народної республіки» - 248 атаки  (31%). Ще 107 (13%)  терактів скоїли члени «Луганської народної республіки». Інші проросійські організації та групи, серед яких так зване «Одеське підпілля», «Харківські партизани», «Армія Дону» та інші – 19 терактів. Ще 14 атак на відповідальності різних праворадикальних груп та організацій, у томі числі і один з наймасштабніших терактів за всю історії України – підрив ручної гранати на мітингу біля Верховної ради влітку 2015 року.

В цілому, спираючись на дані проведеного аналізу, тероризм як загрозливе масштабне явище, з’явився в Україні після початку конфлікту на Сході та окупації Криму і частини Донецької і Луганської областей. Теракти до 2014 року мали несистемний, обмежений за масштабами характер. За інформацією The Global Terrorism Database, всі без виключення терористичні акти до 2013 року були скоєні невідомими. Саме 2014 рік можна вважати роком початку хвилі тероризму в Україні.

Найбільші за жертвами теракти, скоєні цими організаціями, є нападами на цивільних. Нижче наведений перелік найбільших терактів в історії України починаючи з 1991 року.

Таблиця 1. Наймасштабніші за кількістю жертв теракти в історії України.

Дата

Опис

Постраждало

Відповідальність

29 січня - 1 лютого 2017 року.

Артилерійській обстріл житлових кварталів Авдіївки. Місто при температурі повітря – 20 С залишилося без водопостачання, електрики та опалення.

16 загинуло (3 цивільних, 13 військових). Поранення отримали більше 100 осіб.

«ДНР»

31 серпня 2015 року.

Вибух гранати під час мітингу біля Верховної ради України.

В результаті загинуло 4 людини, ще 141 отримала поранення.

Українські націоналісти 

22 лютого 2015 року.

Підрив вибухівки (протипіхотної міни на рудоуправлінні) під час ходи за єдність в Україні.

Загинуло 4 особи, ще 9 отримали поранення.

«Харківські партизани».  

10 лютого 2015 року.

Обстріл житлових кварталів Краматорську.

Загинуло 17 людей. Поранення отримали 64 людини.

«ДНР».

24 січня 2015 року.

Артилерійській обстріл житлових кварталів Маріуполя.

Загинуло 30 людей, ще 128 отримали поранення.

«ДНР» (підозрюються)

22 січня 2015 року.

Мінометний обстріл житлових кварталів окупованого Донецьку.

В результаті обстрілу зупинки загинуло 8 осіб, ще 13 отримали поранення.

«ДНР» (підозрюються)

13 січня 2015 року.

Артилерійській обстріл українського пункту пропуску на автошляху поблизу міста Волноваха. Під обстріл потрапив рейсовий автобус.

В результаті загинуло 12 осіб, поранення отримали ще 18.

«ДНР».

17 липня 2014 року.

Збиття зенітним ракетним комплексом «Бук» російського виробництва рейсового пасажирського літака компанії Malaysia Airlines Boeing 777 біля Тореза Донецької області.

Загинули 298 особи.

«ДНР» (підозрюються)

2 травня 2014 року.

Пожежа в Будинку профспілок в Одесі під час сутичок.

Загинуло 42 людини.

Відповідальність на себе ніхто не взяв.  В GTD зазначено, що в скоєні теракту підозрюється «Правий сектор». Як і у випадку збиття літака рейсу MH17, автори GTD визначають обидва інциденти як однозначні терористичні напади. Незважаючи на те, що офіційне розслідування у справі MH17 покладає відповідальність на російські регулярні військові сили, а у випадку інциденту з Будинком профспілок в Одесі відповідальність за даними офіційного розслідування української прокуратури несуть проросійські сепаратисти, аналітики GTD мають протилежне ставлення до цих випадків.

27 квітня 2012 року.

Серія вибухів в громадських місцях в місті Дніпропетровську.

Невідомі

28 липня 2010 року.

Вибух в церкві в Запоріжжі.

В результаті теракту загинула одна особа, ще 9 отримали поранення.

Невідомі

2 жовтня 1999 року.

Замах на політичного діяча, кандидата в президенти України під час зустрічі з виборцями у Кривому Розі.

Поранення отримали 44 людини.

Невідомі

Рівень тероризму в Україні впродовж активних воєнних дій на Сході України.

В другій частині аналізу автор перевірив, чи існує залежність між рівнем терористичної активності та загостренням протистояння на Сході України. Для цього використовується інформація про найбільш інтенсивні бойові зіткнення на Сході, надана Генеральним штабом України та дані про терористичні напади, наведені в The Global Terrorism Database. Перший наведений на сайті Генштабу приклад загострення протистояння на Сході – це бойові дії в районі Іловайська, міста в Донецькій області. Найбільш інтенсивні бої тривали в період 24-29 серпня 2014 року [2]. За цей період, за даними Global Terrorism Database, в Україні було скоєно 21 терористичний напад. Це 45% від загальної кількості нападів за серпень місяць (47 терактів), та 5% від загальної кількості терактів за 2014 рік. Територіально, більшість терактів в цей період були скоєні в Донецькій області. Тобто судячи з цих даних можна стверджувати, що не зважаючи на активні воєнні дії в районі Іловайська, це не призвело до зростання кількості терактів в інших частинах України. Однак як видно з графіку терактів за 2014 рік, піковим став період з червня по серпень. Лише за липень місяць сталося 85 терактів (25% всіх терактів за рік). Переважна більшість – в Луганській та Донецькій областях. Однак крім того теракти мали місце в Харкові, Львові, Одесі. В більшості випадків мішенню терористів були цивільні – 55% терактів за місяць.  В 11% напади були скоєні на урядові структури чи осіб. Варто зазначити, що саме в липні терористи скоїли найбільший теракт в історії України – збиття пасажирського літака рейсу МН17. Судячи з цих даних, початку масштабних військових дій передувало збільшення кількості терористичних нападів в різних містах України, але в першу чергу в Донецькій та Луганській області. Сепаратисти відповідальні за 52% нападів.  У 48% атаках організатори залишаються невідомими.

Другий період загострення ситуації на фронті за даними Генштабу України - період з 27 січня до 18 лютого 2015 року. В цей час тривали активні бойові дії на Дебальцевському плацдармі [3]. За цей період, за даними Global Terrorism Database, в Україні було скоєно 47 терактів (16% всіх терактів за рік). Найбільша кількість нападів сталася на приватних осіб та приватну власність – 62%. На цей період припадають три масштабні теракти проти цивільних, а саме обстріл пасажирського автобусу поблизу Волновахи (загинуло 12 людей, поранення отримали 18 людей), обстріл зупинки в Донецьку (8 загиблих, 13 поранених) та артилерійській обстріл житлових кварталів Маріуполя (загинуло 30 людей, ще 128 отримали поранення). Однак як і у випадку із першим прикладом – бойовими діями в Іловайську в 2014 році, тут найбільша кількість терактів за рік зафіксована на передодні масштабних боїв на фронті. З 1 по 26 січня 2015 року було скоєно 71 терактів (25% всіх терактів за 2015 рік). У 49% нападах жертвами були приватні особи.

Знову таки цифри демонструють, що напередодні початку масштабного наступу в районі Дебальцевого, сепаратисти (68% терактів скоєні «ДНР» та «ЛНР») провели масштабну терористичну кампанію.

Пов’язаність тероризму з політичними протестами.

Цікаво, що тероризм в Україні до 2014 року залишався майже невідомим, незважаючи на кілька масштабних політичних криз та кампаній масових протестів за період з 1991 по 2014 роки. В історії України починаючи з 1991 року можна виділити кілька подій, які мали визначальний вплив на політичну ситуацію в країні.

Таблиця 2. Кількість терактів в Україні в ході політичних протестів та революцій.

Дата

Опис

Кількість терактів за період

жовтень 1993 – березень 1995 року

Прийняття ВР Криму конституції та створення посади президента Криму, початок протестів, конфлікт навколо розподілу Чорноморського флоту.

4 інциденти. Це найбільша кількість терактів в Україні за період з 1991 по 2010 роки.

грудень 2000 року – березень 2001 року.

Акції «Україна без Кучми» - кампанія протестів в Україні у 2000—2001 роках, організована політичною опозицією; спрямована переважно на відставку президента Леоніда Кучми

0

22 листопада 2004 року – 26 грудня 2004 року.

Помаранчева революція - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року.

0

16 листопада — 3 грудня 2010 року.

Податковий майдан - масові мітинги та протести в Україні проти ухвалення Верховною Радою України проекту нового Податкового кодексу.

0

21 листопада 2013 – 22  лютого 2014 року

Революція Гідності - політичні та суспільні зміни в Україні, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу.

10 (починаючи з 6 січня 2014 року)

Як видно з наведеної інформації, тільки в 1994 та 2014 роках спостерігалося різке зростання кількості терактів в періоди масштабних політичних протестів. Теракти на початку 2014 року мали місце вже після переростання протестів в насильницьке протистояння, причому переважна більшість з них була скоєна не проти державних установ чи військових об’єктів, а проти цивільних, журналістів, протестуючих. І вони склали лише 2,5% від загальної кількості терактів за той рік.

Навпаки, зростання тероризму в 1994 році було найбільшим до 2010 року. Три з чотирьох терактів сталися на території Кримського півострову – центру протестів та конфлікту. Різке зростання тероризму відбулося на фоні суперечок та конфлікту між Україною та Росією щодо розподілу Чорноморського флоту. В 1993 році цей конфлікт переріс у збройну сутичку, яка закінчилася пораненням кількох російських військових [12].

Після введення на територію півострова 60 тис. солдат Національної гвардії та прикордонних військ, а також врегулювання питань щодо розподілу флоту, ситуація нормалізувалася. В березні 1995 року була ліквідована посада президента Криму. Теракти припинилися.

Висновок

Сьогоднішнє військово-політичне керівництво Росії ставить головним для себе завданням  - самозбереження в умовах нестабільної соціально-політичної ситуації в регіоні та світі. Головною загрозою влада РФ вважає для себе так звані «кольорові революції» як у себе в країні, так і в сусідніх країнах. Засіб самозбереження – самоізоляція та створення навколо себе кордону з «зони нестабільності», яка б з одного боку мобілізувала внутрішню підтримку дій влади, а з іншого, концентрувала зусилля та ресурси потенційних супротивників на подоланні наслідків нестабільності, відвертаючи увагу від самої Росії. Для вирішення зазначеного завдання було обрано стратегію «хаосу». Згідно цієї стратегії, в нестабільному середовищі перемагає той, хто ефективніше діє в умовах хаосу. В рамках цієї стратегії особливе значення має використання сили, в першу чергу військової, для дестабілізації противника та захисту власної позиції.

Військове керівництво РФ, в першу чергу керівництво Генштабу РФ, використовує концепцію «гібридних дій», яка описується в статтях начальника Генштабу Валерія Герасімова як комплекс заходів для досягнення політичних цілей з мінімальним збройним втручанням та з використанням військових заходів прихованого характеру, в тому числі за допомогою екстремістських і терористичних організацій. Мета полягає у позбавленні противника фактичного суверенітету без захоплення території держави.

Тобто тероризм військове керівництво РФ розглядає як один із інструментів у протистоянні в новому, гібридному конфлікті. Результати проведеного в цій роботі аналізу свідчать, що і у випадку із Україною, Росія використовувала та продовжує використовувати тероризм як один із інструментів тиску на противника, у даному випадку – тиску на Україну. Порівняння інформації, наведеної у The Global Terrorism Database із даними про періоди найбільш інтенсивних боїв на Сході України проти сепаратистів та російських регулярних військ (Іловайськ – літо 2014, Дебальцеве – зима 2015) свідчить про те, що напередодні проведення масштабних наступів проти збройних сил України, проводилась масштабна кампанія терактів, яка охоплювала території не тільки Донецької та Луганської областей, але і центральні, південні і навіть західні регіони країни. Жертвами атак були в переважній більшості випадків цивільні. Виконавцями – «ДНР» та «ЛНР». Однак фактичне керівництво підрозділами сепаратистів здійснюють російські військові, про що неодноразово заявляло українське військове командування [11] та полонені російські кадрові військові [4]. Крім того військове та матеріальне забезпечення 1-го корпусу «ДНР» та 2-го корпусу «ЛНР» надається через штаб та підрозділи 8 загальновійськової армії, яка входить до складу Південного військового округу РФ (штаб – Новочеркаськ). Враховуючи все вище зазначене, можна припустити, що військово-політичне керівництво РФ свідомо використовувало терористичні акти на території Україні з метою тиску на супротивника, «підриву його військового і економічного потенціалу». Показово, що до початку військової агресії Росії в 2014 році, найбільша активність терористів в Україні мала місце в 1994-1995 роках і була пов’язана із намаганнями Росії змусити керівництво України поступитися в питанні розподілу кораблів Чорноморського флоту.

Про тривалу традицію використання тероризму у військових та політичних цілях РФ може свідчити приклад Грузії та Молдови. За даними The Global Terrorism Database з 1991 року в Грузії було зафіксовано 171 теракт. Найбільша активність терористів була зафіксована напередодні та підчас військового вторгнення Росії в 2008 році. Якщо за рік до цього, в 2007 було зафіксовано 0 терактів, то за 2008 – 30 нападів. Причому 24 з них – до 8 серпня – початку агресії Росії. Причому 12 терактів – впродовж місяця до початку вторгнення. У 10 випадках відповідальними за вказані атаки є абхазько-осетинські сепаратисти. В інших 23 випадках організатори невідомі.

В іншій країні, яка пережила досвід військової агресії Росії, є Молдова. В цій країні за період з 1991 по 2017 рік було скоєно 18 терактів. Більше половини, 11 інцидентів, мали місце в 1992 році, в ході придністровського конфлікту, в якому підтримку сепаратистам надавала регулярна армія РФ. Всі 11 терактів були скоєні в період найбільшого загострення ситуації в Придністров’ї - березень – липень 1992 року.  За даними The Global Terrorism Database 6 з 11 терактів – на відповідальності проросійських сепаратистів. У половині атак жертвами стали поліцейські. Сім з одинадцяти наведених терактів сталися напередодні боїв за місто Бендери – найбільшої військової операції за час конфлікту. Як і у випадку Грузії та України, в Молдові більшість терактів сталися в ході підготовки масштабної військової операції за підтримки/при безпосередній участі регулярної армії РФ. І в Молдові, і в Грузії, і навіть Україні в 1994 році в Криму, після того, як Росія досягнула своєї мети, кількість терактів різко зменшується.

Звичайно, наведені в дослідженні висновки потрібно додатково перевірити, спираючись на інші джерела, окрім даних, наведених в The Global Terrorism Database. Гіпотеза про те, що тероризм є одним з «гібридних методів», які Росія використовує для досягнення своїх цілей, потребує подальшого дослідження.

 

Олександр Кореньков

директор Міжнародного центру дослідження проблем безпеки

 

Список використаних джерел

 

1. Advanced Search [Електронний ресурс] // The Global Terrorism Database . – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://www.start.umd.edu/gtd/search/?back=1&casualties_type=b&casualties_max=&start_year=2008&start_month=1&start_day=1&end_year=2008&end_month=12&end_day=31&criterion1=yes&criterion2=yes&criterion3=yes&dtp2=all&success=no&country=74.

2. Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року [Електронний ресурс] // Міністерство оборони України. – 3. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mil.gov.ua/analitichni-materiali/analiz-generalnogo-shtabu-zsu-shhodo-bojovih-dij-na-debalczevskomu-placzdarmi-z-27-sichnya-do-18-lyutogo-2015-roku.html.

3. Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року [Електронний ресурс] // Міністерство оборони України. – 19. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mil.gov.ua/news/2015/10/19/analiz-illovausk--14354.

4. Военный рассказал о 2 тысячах "советников" террористов "ДНР/ЛНР" из Вооруженных сил РФ. [Електронний ресурс] // ТСН. – 29. – Режим доступу до ресурсу: https://ru.tsn.ua/ato/sbu-obnarodovala-video-doprosa-rossiyskogo-mayora-starkova-459843.html.

5. Герасимов В. Ценность науки в предвидении [Електронний ресурс] / Валерий Герасимов // Военно-промышленный курьер. – 26. – Режим доступу до ресурсу: https://vpk-news.ru/articles/14632.

6. Герасимов В. По опыту Сирии [Електронний ресурс] / Валерий Герасимов // Военно-промышленный курьер. – 7. – Режим доступу до ресурсу: https://vpk-news.ru/articles/29579.

7. Global Terrorism Database [Електронний ресурс] // University of Maryland. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:  https://www.start.umd.edu/gtd/

8. Global Terrorism Database Codebook [Електронний ресурс] // University of Maryland. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.start.umd.edu/gtd/downloads/Codebook.pdf.

9. The Institute for Economics and Peace. Global Terrorism Index 2016 [Електронний ресурс] / The Institute for Economics and Peace // o the National Consortium for the Study of Terrorism and Responses to Terrorism (START). – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://economicsandpeace.org/wp-content/uploads/2016/11/Global-Terrorism-Index-2016.2.pdf.

10. Jensen D. N. Chaos as a Strategy: Putin’s 'Promethean' Gamble [Електронний ресурс] / D. N. Jensen, B. P. Doran // Center for European Policy Analysis. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.cepa.org/chaos-as-a-strategy.

11. Наєв С. Армійські корпуси так званих «ДНР» та «ЛНР» - це класичні російські підрозділи, сформовані за штатами та статутами збройних сил Російської Федерації. [Електронний ресурс] / Сергій Наєв // Укрінформ – Режим доступу до ресурсу: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/2452326-naev-armijski-korpusi-dnr-ta-lnr-ce-klasicni-pidrozdili-zs-rf.html.

12. Мезенцев Я. Холодна війна за Крим. Як ділили флот у 1990-х [Електронний ресурс] / Ярослав Мезенцев // Український тиждень. – 1005. – Режим доступу до ресурсу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/10/38319/.

13. Mironova V. The ew Face of Terrorism in 2019 [Електронний ресурс] / Vera Mironova // Foreign Policy. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://foreignpolicy.com/2019/01/01/the-new-face-of-terrorism-in-2019/.

14. Russell M. The EU's Russia policy. Five guiding principles [Електронний ресурс] / Martin Russell // European Parliamentary Research Service – Режим доступу до ресурсу: http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes/BRIE/2018/614698/EPRS_BRI(2018)614698_EN.pdf.